Поетеса Тамара Бурлакова
Творча діяльність Тамари Петрівни Бурлакової розпочалась з курсів керівників художньої самодіяльності, далі була робота завклубом в своєму рідному селі. Навчалася Тамара Петрівна і в студії при хорі ім. Вірьовки. Працювала в Черкаському народному хорі, з яким побувала на гастролях в різних містах України, Білорусії, Молдови, Росії, Середньої Азії та Кавказу. Була директором БК тютюнової фабрики та зав. відділом культури заводу “Ротор”. Весь цей час писала вірші та пісні, друкувалась в місцевій пресі та виступала на радіо і телебаченні. Зараз із новими творами автора можна ознайомитися в газеті “Погляд часу”. Готується до видання збірка віршів поетеси.
Запізно
Стара хата похилилась,
Двір заріс травою
І калина зажурилась,
Стоя над водою.
Лиш лелеки прилітають
До рідної хати,
Але їх не зустрічають
Ні батько, ні мати.
Вони давно відпочивають,
Заснули тихим, вічним сном
І мабуть там на нас чекають…
Чи притаїлись за вікном.
Не залунає в хаті пісня,
Не зазвучить дитячий сміх,
Рідню збирати вже запізно,
То ж кожен з нас несе свій гріх.
Роз’їхалась моя родина
По всіх усюдах і світах.
Осиротіла і хатина.
Тепер ми разом лиш в думках.
Вже не покосить батько жита,
Снопи у копи не складе,
Не підкує коню копита,
Ніколи в хату не зайде.
Не зоре більше плугом ниву
І не посіє, й не пожне,
Не обійме матусю сиву,
Із хати сум не прожене.
Не принесе з криниці мати
У хату свіжої води,
Не зможе пісню заспівати,
Більш не повернеться сюди.
Не пожаліє, не пригорне,
Не скаже: «Доню, відпочинь!»
Тепер життя без мами чорне.
Вона пішла в небесну синь.
Ніколи печі не затопить,
Смачного хліба не спече,
В хліві корову не подоїть,
Бо час, немов ріка, тече.
«Чому мене не розбудили?
Самі в’язали ті снопи?
Чом допомоги не просили?»
А мати каже: «Ще поспи!»
«Тобі ще вистачить дитино
Всього в житті, тож не спіши.
Народиш доньку, потім сина -
Себе для них побережи.»
Якби ж могла я повернутись
В своє дитинство хоть на мить.
До батька й мами пригорнутись,
Але роки не зупинить.
Запізно, Боже, як запізно
Життєву зрозуміла суть.
Прошепотіла старість ніжно –
Років назад не повернуть.
